Ресурсні, коучингові та рефлексивні запитання у практиці психолога
На курсах підвищення кваліфікації психологів я час від часу пропоную слухачам консультативну ситуацію і запитую:
«Які запитання ви поставили б клієнту?».
Здавалося б, для психолога це нескладно. Але саме тут нерідко виникають труднощі: запитання не завжди народжуються одразу, їх може бути надто багато або вони переважно спрямовані на пошук причин проблеми.
Саме ці спостереження свого часу підштовхнули мене до створення колод із запитаннями. Мені хотілося створити інструмент, який психолог може безпосередньо використовувати в роботі з клієнтом — щоб допомогти людині подивитися на ситуацію під іншим кутом, почути себе й знайти власну відповідь.
Картки не дають готових рішень. Вони створюють простір для роздумів, рефлексії, пошуку ресурсів і можливих дій.
А для самого фахівця це ще й можливість розвивати професійне мислення: спостерігати за реакціями клієнта, добирати доречні запитання, вчитися витримувати паузу й не поспішати з інтерпретаціями.
Тобто картки працюють у двох площинах: для клієнта — як інструмент самодослідження, для психолога — як можливість удосконалювати майстерність ставити запитання.
Згодом з’явилися три мої колоди: «Магія запитань», «Чарівні запитання» та «Зазирни у себе».
Запитання може змінити напрям розмови
Важливо, куди спрямовуємо увагу людини. Наприклад:
«А чому ви так зробили?». Це цілком доречне запитання, коли ми досліджуємо причини, мотиви чи минулий досвід.
Але можна запитати інакше: «Що зараз можна зробити, щоб змінити ситуацію або отримати бажане?»
І напрям розмови змінюється. У центрі уваги опиняються бажання, можливості, ресурси й те, на що людина може вплинути.
Поряд із запитанням: «Що вам заважає?», можуть з’явитися:
Що може допомогти?
На що ви можете спертися?
Що вже спрацьовувало раніше?
Що залежить від вас?
Якого результату ви хочете?
Яким може бути перший крок?
Так ми розширюємо поле бачення.
Запитання замість готових порад
Є професійна спокуса, добре знайома кожному, хто працює з людьми. Людина розповідає про свою ситуацію — і ми вже бачимо рішення. Хочеться сказати: «Я б на вашому місці…», «Вам потрібно…», «Спробуйте зробити так…»
Але це рішення фахівця. Воно народилося з його досвіду, його цінностей і йогобачення ситуації.
Замість «Вам потрібно поговорити з ним» можна запитати:
«Що ви хотіли б змінити у ваших стосунках?»
«Як ви могли б про це сказати?»
«Що допоможе вам почуватися впевненіше під час цієї розмови?»
Запитання повертає людині авторство. Вона починає шукати власний спосіб діяти.
Одне запитання за раз
Іноді психолог так хоче допомогти, що ставить одразу кілька запитань: «А що ви відчували? Чому нічого не сказали? І що тепер будете робити?»
На яке відповідати?
Мені подобається принцип: “Одне запитання за раз”.
Поставити — і почекати. Послухати. Не поспішати заповнювати паузу.
У психологічній роботі тиша не означає, що нічого не відбувається.
Іноді саме в ці кілька секунд людина вперше формулює те, що раніше лише відчувала.
А відповідь часто сама підказує, про що варто запитати далі.
Тому майстерність ставити запитання нерозривно пов’язана з умінням слухати.
Коли запитання не допомагає
Під час навчання фахівців я особливо звертаю увагу на кілька моментів.
Забагато запитань. Людина ще не встигла подумати над одним, а вже отримує наступне.
Навідні запитання. Ми ніби запитуємо, але вже заховали всередині власну «правильну» відповідь.
Поспіх. Нам складно витримати паузу, і ми починаємо допомагати людині відповідати.
Запитання замість уважного слухання. Іноді після відповіді клієнта найкраще — не ставити нове запитання, а залишитися поруч із тим, що вже прозвучало.
Фокус лише на проблемі. «Чому?», «Що не так?», «Що заважає?» — і людина дедалі глибше досліджує те, чого вона не хоче.
Мені більше подобаються прості запитання, які повертають увагу до бажаного, можливостей і внутрішніх опор: “Чого ви прагнете?“, “Що для вас зараз важливо?“, “На кого або на що можете спертися?“, “Які варіанти бачите?“, “Що ще можна спробувати?“, “Що готові зробити?“.
Іноді просте запитання приводить до важливого усвідомлення.
Три колоди запитань для різних професійних завдань
Саме прагнення розвивати вміння ставити запитання стало основою для створення трьох моїх колод. Їх об’єднує одна ідея: допомогти людині не отримати готову відповідь, а знайти власну.
«Магія запитань»
Ґрунтовна, коучингова, послідовна.
Це колода (125 карток), яку я найчастіше обираю для консультування та роботи із запитом. Вона допомагає рухатися разом із людиною: від того, що відбувається зараз, — до бажаного; від перешкод — до ресурсів; від роздумів — до вибору й можливих дій. Картки не вирішують за психолога, яке запитання поставити. Вони дають простір професійних варіантів, а фахівець, слухаючи людину, визначає, яке запитання доречне саме зараз.
Навіть найкраще запитання не дає готової відповіді — воно допомагає знайти власну.
«Чарівні запитання»
Легкі, ресурсні, творчі.
Ця компактна колода — 55 карток — особливо добре підходить для тренінгів, групової роботи, самопізнання, пошуку ресурсів, роботи з вибором і цілями. Тут можна дозволити собі більше гри й несподіваності: витягнути картку навмання, поглянути на ситуацію під іншим кутом, поставити запитання партнеру, створити історію. Колоду можна поєднувати з МАК, психологічними вправами та іграми, а також використовувати в роботі з дітьми, адаптуючи спосіб роботи до віку.
«Зазирни у себе»
Рефлексивна, глибша, споглядальна.
У колоді 90 карток із висловами та запитаннями. Її механіка інша: спочатку людина зустрічається з думкою, яка може відгукнутися, здивувати, викликати незгоду або змусити зупинитися. А потім запитання повертає її до власного досвіду. Наприклад:
«Поважай межі інших так, як хочеш, щоб поважали твої». А далі: «Чи відчуваєш ту межу в стосунках, яку не варто перетинати?»
Вислів задає напрям для роздумів, а запитання допомагає зазирнути у себе.
Цю колоду я використовую там, де важлива рефлексія: у консультаціях, тренінгах і трансформаційних іграх.
Картки не замінюють психолога
Жодна, навіть дуже хороша колода, не замінює професійної майстерності. На картці може бути чудове запитання. Але саме психолог відчуває, чи доречно поставити його зараз. Можливо, потрібно уточнити. Перефразувати. Відкласти картку. А можливо — просто помовчати.
Колода — це тільки інструментарій. Запитання допомагають зупинитися, почути себе й побачити трохи більше.
А далі — відповідь кожен знаходить сам.
Ірина Матійків
психологиня, авторка психологічного інструментарію